Сайт про високу культуру

Виставка «Мік Джаггер. Фотоальбом»

На фестивалі «Мода і стиль у фотографії» відкрита чергова виставка – «Мік Джаггер. Фотоальбом». У московському Мультимедіа Арт Музеї представлені сім десятків портретів легендарного рок-музиканта, лідера групи Rolling Stones, які виконані знаменитими фотографами і фотографуючими знаменитостями. Це гімн свободі і рок-н-ролу, це вправи в жанрі «селебріті – фото», це і серія етюдів на тему «фотограф і модель».

«Він нагадує Ніжинського, красивий і потворний, мужній і жіночний, такий славний малий – рідкісний екземпляр», - написав про Міка Джаггера фотограф Сесіл Бітон. Він взагалі-то королівську сім'ю знімав, але і Джаггером захопився не на жарт.

«Взагалі-то фотографи рідко використовують кольорову фотографію, знімаючи Джаггера. У нього скульптурне, графічне обличчя. Здається, просто потрібно узяти крупний план, і успіх гарантований», - вважає організатор виставки Олександра Мауро.

«Мік Джаггер – дуже небезпечна модель. Він з біса красивий, привабливий, сексуальний. І нічого не варто просто натиснути на кнопку і просто відобразити це. А ось залишитися майстром, зіткнувшись з такою харизмою, тут потрібен талант», - упевнений організатор і куратор виставки Франсуа Ебель (Франція).

Франсуа Ебель, збираючи цю виставку, переорав тонни образів зірки – відсіяв концертні знімки, групові, залишив портрети, де модель з фотографом один на один. Тут і з'ясовується, хто тут особа, хто зірка, хто художник.

На роботі, представленій в експозиції, відразу два автографи Міка Джаггера і Енді Уорхола. Винахідник поп-арту придумав обкладинки двох пластинок групи Rolling Stones. Власне, це варіант однієї з них – до альбому «Люби мене живим».

Інший твір Уорхола - легендарна обкладинка альбому «Липкі пальчики». Той, кого Уорхол в джинсах знімав, Джаггером не був, але в цьому знімку все повертається на свої місця. Фотограф Ені Лейбовіц знімала нетипового Джаггера: то з бородою, то на виході з душу, - свої відносини з моделлю назвала «пристрасними». Ось і образ: розбив рукою вікно, попросив Лейбовіц зняти свіжий шрам. Альберт Вотсон - один з тих, хто подолав спокусу знімати скульптурного ліплення обличчя зірки: закрив його маскою крупної особини сімейства котячих.

«Мік Джаггер - це краща тварина дикої природи, володіння світом навколо себе», - вважає директор Мультимедіа Арт Музею Ольга Свіблова.

Від 60-х до нульових. Від ніжного хлопця біля портрета Боба Ділана - і стрижка та ж – до фактурної особи, в слідах емоцій і часу.

«Чим старше він, чим більше зморшок, тим, як не дивно, більше дитячого в його обличчі», - переконана Ольга Свіблова.

Джаггера знімають і Антон Корбайн, і Пітер Ліндберг, і Карл Лагерфельд. Тобто і ті, хто творить міф про рок-музику, і ті, хто винаходить моду. Його обличчя, його тіло - завдяки таланту фотографів – стало втіленням свободи і рідкісної фотогенії.

На головну